В Excel автоматизований виклик функцій, що обчислюють підсумкові значення в діапазонах осередків з числовими даними, Такі функції вибирають із списку кнопки, що розкривається. Автосумау панелі інструментів.

Найменування функції у списку

Ім'я функції

Операція

Підсумовувати

Обчислення суми чисел.

Обчислення середнього арифметичного значення.

РАХУНОК()

Підрахунок кількості чисел.

Максимум

Вибір максимального значення.

Вибір мінімального значення.

Застосування функцій автообчислення

1 спосіб:

A

B

1

Кількість

2

3

4

5

6

Тут результат

Якщо було виділено кілька стовпців, то результат обчислення з'явиться під кожним.

A

B

1

Кількість

2

3

4

5

6

2 спосіб:

A

B

C

D

1

2

3

4

5

6

7

Якщо виділити прямокутний діапазон, що включає порожні осередки нижче і правіше осередків з числами, обчислення будуть виконані для кожного стовпця і кожного рядка.

3 спосібЦей спосіб дозволяє вибрати будь-який, навіть незв'язаний діапазон для обчислення:

A

B

1

Кількість

2

3

4

5

6

СУМ (А2: А5)

Виділення несуміжних діапазонів виконують за допомогою натиснутої клавіші<Ctrl>. Всі інші функції Excel викликаються за допомогою Майстра функцій. Майстер функцій відображає ім'я функції, її аргументи, описфункції та кожного аргументу, поточний результатфункції.

Використання Майстра функцій

Для виклику Майстри функційпризначена кнопка Вставка функціїу рядку формул або панелі інструментів. Примітка. Майстер функцій також можна викликати: Діалогове вікно Майстри функцій(рисунок 5.4) містить два списки: список, що розкривається Категоріяі список функцій. При виборі категорії відображається список функцій.

Категорія "10 недавно використовуваних" постійно оновлюється, залежно від того, які функції використовували останнім часом. Категорія "Повний алфавітний список" містить список усіх функцій Excel. При виборі функції у нижній частині вікна з'являється її короткий опис.

Після клацання на кнопці Ok(або натискання клавіші<Enter>) ім'я обраної функції заноситься в рядок формул разом із дужками, що обмежують список аргументів, і одночасно відкривається вікно Аргументи функції.

Приклад такого вікна функції показано малюнку 5.5.

  • У заголовку вікна відображається ім'я функції.
  • У верхній частині розміщуються поля введення аргументів. Найменування обов'язковихаргументів виділено жирним шрифтом.
  • Під полями наводиться короткий опис функції.
  • Нижче описується призначення аргументів (це опис оновлюється під час переходу до чергового поля аргументу).
  • У нижній частині – результат обчислення та кнопки підтвердження та скасування введення функції.
Якщо вікно закриває робочу область, заважаючи бачити та вибирати осередки, його можна зрушити або згорнути, клацнувши на кнопці згортання відповідного поля (див. рис. 5.5). При натисканні на такій кнопці вікно згортається до розміру одного рядка (рисунок 5.6).

Виділивши комірку (діапазон), вікно функції можна відновити, клацнувши на кнопці розгортання в кінці рядка.

Кнопка розгортання

Після введення аргументу праворуч від поля вказується його значення.

Вибір нещодавно використовуваних функцій

Пункт Інші функції…" призначений для виклику Майстра функцій.

Табличний процесор Microsoft Excel 2007

Методичні вказівки до виконання
лабораторної роботи №3

Використання функцій у Excel

1.Функції в Excel. Майстер функцій. 2

2. Математичні функції. 4

2.1.Завдання для самостійної роботи 1. 4

2.2.Завдання для самостійної роботи 2. 5

3.Статистичні функції. 6

3.1.Завдання для самостійної роботи 3. 6

4.Логічні функції. 7

4.1. Опис деяких логічних функцій. приклади. 7

4.1.1.Складні умови. 9

4.2. Завдання для самостійної роботи 4. 14

5.1.Завдання для самостійної роботи 5. 15

5.2.Завдання для самостійної роботи 6. 15

6.Друк робочого листа Excel. 16

7.Питання до захисту лабораторної роботи. 16


Функції у Excel. Майстер функцій

Під час проведення розрахунків у електронних таблицях часто необхідно використовувати функції. У пакеті Excel функції об'єднані в категорії (групи) за призначенням та характером виконуваних операцій:

* математичні;

* Фінансові;

* статистичні;

* дати та часу;

* логічні;

* робота з базою даних;

* перевірки властивостей та значень; ... та інші.

Будь-яка функція має вигляд:

ІМ'Я (СПИСОК АРГУМЕНТІВ)

ІМ'Я- це фіксований набір символів, що вибирається зі списку функцій;

СПИСОК АРГУМЕНТІВ (або лише один аргумент) - це величини, над якими функція виконує операції. Аргументами функції можуть бути адреси осередків, константи, формули та інші функції. Якщо аргументом є інша функція, ми маємо справу з вкладеною функцією.

Наприклад, запис СУМ(С7:C10;D7:D10) містить функцію СУМ з двома аргументами, кожен з яких є діапазоном осередків, а запис КОРІНЬ(ABS(А2)) містить функцію КОРІНЬ, аргументом якої є функція ABC, у якої в свою Чергова аргументом є адреса осередку А2.

Пакет Excel надає зручний інструмент введення функцій. Майстер функцій.Інструмент Майстер функційможна викликати :

a)командою Вставити функціюу вкладці Формулиіз групи Бібліотека функцій(Рис.1)

Рис.1Команда Вставитифункцію у вкладці Формули

b)командою Вставити функціюу рядку формул (Рис.2).

Рис.2Команда Вставитифункцію у рядку формул

Після виклику Майстри функційз'являється діалогове вікно (Рис.3):


Рис.3Діалогове вікно Майстри функцій

У цьому вікні потрібно вибрати категорію функції та у списку нижче необхідну функцію.

У другому вікні ввести у відповідні поля аргументи функції, при цьому для кожного поточного аргументу виводиться його опис і праворуч від поля аргументу відображається поточне значення цього аргументу. При введенні посилань на комірки достатньо виділити ці комірки в таблиці (Рис.4).



Рис.4Вікно математичної функції КОРІНЬ

Коли як аргумент функції використовується також функція, то функцію аргументу (тобто вкладену, або внутрішню, функцію) слід вибирати, розкриваючи список функцій зліва від рядка формул (Рис.5).

Рис.5Вибір вкладеної (внутрішньої) функції

Якщо у списку відсутня потрібна функція, то слід активізувати рядок «Інші функції…»та працювати далі з діалоговим вікном Майстер функцій, як описано вище.

Після введення аргументів вкладеної функції не слід клацати на кнопці ОК, а потрібно активізувати (клацнути мишею) ім'я відповідної зовнішньої функції у полі введення рядка формул. Тобто. потрібно перейти на вікно Майстри функційвідповідної зовнішньої функції. Так слід повторювати всім вкладених функцій. У формулах може бути до 64 рівнів вкладення функцій.

При першому зверненні до Майстра функцій під час набору формули цю програму можна викликати командою Вставка ® Функція… або кнопкою з написом f x на стандартній панелі інструментів. Якщо формула починається з функції, знак "=" набирати необов'язково, Майстер функцій вставить його сам.

Для другої та наступних функцій у тій самій формулі Майстер функцій викликають через адресне поле у ​​рядку формул. Цим способом можна використовувати відразу після введення символу "=", з якого починається формула (див. нижче).

Роботу Майстра розбито на два кроки.

На першому у правій частині вікна виділяється необхідна функція. Для того, щоб полегшити її пошук, у лівій частині поля "Категорія" можна виділити потрібний тип функцій. За замовчуванням завжди встановлюється тип "10 нещодавно використовуваних". Пояснення за змістом обраної функції розміщуються у нижній частині вікна і, якщо потрібно, викликаються через довідку. Після того, як функцію знайдено, натискають<ОК>.

На другому етапі Майстер видає вікно з полями для введення аргументів. У них можна вводити константи, посилання на комірки чи блоки, арифметичні чи логічні висловлювання. Способи введення аргументів самі, як і за наборі формули, але знак " = " в аргумент вводити не треба. Для зручності введення можна зачепити мишкою вікно аргументів і перемістити його в іншу частину екрана так, щоб воно не загороджувало осередки з потрібними даними. Праворуч від кожного поля видається значення набраного аргументу, під полями всіх аргументів значення функції, внизу вікна значення всієї формули в цілому.

Якщо функція закінчує формулу, можна натиснути<ОК>або клавішу , інакше слід зробити клацання лівою кнопкою мишки в інформаційному полі на тексті формули і продовжувати її набір.

Якщо аргумент однієї функції входить інша функція, вона називається вкладеною. Таку функцію можна викликати лише через адресне поле Рядки формул. За замовчуванням у ньому висвічується остання функція, з якою працював Excel. Якщо потрібно вставити іншу функцію, її пошук також починається з Адресного поля. Список, що розкривається в ньому містить десять останніх функцій, з якими працював Майстер. Якщо серед них немає потрібного, то замовляють рядок "Інші функції…", який викликає перше вікно Майстра функцій із каталогом усієї бібліотеки. Для того, щоб закінчити роботу з вкладеною функцією і продовжувати набір аргументів першої, слід натиснути лівою кнопкою мишки за назвою першої функції в Інформаційному полі Рядки формул.

Майстер функцій допускає використання до семи вкладених функцій.

Завдання

Введіть у комірки А1:А10 і В5:В10 будь-які числа. У комірку С1 за допомогою Майстра функцій введіть формулу

СУМ (МАКС (А1: А10); МАКС (В5: В10);
МІН(А1:А10);МІН(В5:В10))

Виправлення інформації

Найпростіший спосіб редагування – повторно ввести в комірку нову інформацію. Якщо це небажано, то можна перейти в режим редагування за допомогою подвійного клацання на потрібній комірці. Можна також встановити курсор на цей осередок і натиснути клавішу або зробити клацання у рядку формул на потрібному фрагменті.

Для введення однакових виправлень у декілька осередків зручно користуватися командою Правка ® Замінити… Ця команда аналогічна до тієї ж команди Word. Перед викликом команди слід виділити блок, у якому потрібно зробити однакові виправлення. Параметри вікна Замінити, що викликається командою, зрозумілі за здоровим глуздом.

Для очищення осередків виділяють потрібний блок та натискають або виконують команду Правка ® Очистити, де можна уточнити, яку частину інформації, пов'язаної з цим блоком, слід видалити.

Скасувати неправильні зміни до виходу з режиму редагування можна клавішею після виходу – гарячими клавішами , кнопкою "Скасувати" (в центрі стандартної панелі інструментів) або командою Правка ® Скасувати введення…

Звернення до Майстра функцій :ВставкаФункція…або через адресне поле під час введення формули (після введення символу "="). На першому кроці вибирають функцію, на другому – вводять аргументи у зазначені поля. Якщо будь-який аргумент містить додаткову функцію, повторно звертаються до Майстра функцій лише через адресне поле.Якщо після введення аргументів цієї допоміжної функції формула не закінчилася, роблять в інформаційному полі натискання назви тієї функції, до якої треба перейти. Якщо після введення функції формула не закінчилася, роблять в інформаційному полі клацання після вже набраної частини формули та продовжують її набір. Натискають<ОК>лише після закінчення набору всієї формули.

Функція ЯКЩО() (лаб. раб. СамостЕслі, СкладнеЯкщо) . Дозволяє передбачити різні способи розрахунку значення цієї функції. Вибір потрібного варіанту здійснюється автоматично в результаті перевірки умови, введеної в неї і залежить від даних, введених на Робочий лист. Загальний вигляд функції:

ЯКЩО (Умова; Дії При Правильному; Дії При Неправильному)

За стандартом перевірка першого аргументу має виробити ознаку ІСТИНА чи БРЕХНЯ.

Приклади умов ( логічних тверджень ):

D4> T5A5 = 2 І (X2> = 7; F2<=$D$8) ИЛИ(V7=$S$2;K9>=E2;J7<8)

У двох останніх випадках складні логічні твердження можна запроваджувати через допоміжні функції категорії Логічні. Приклади – див. практичні заняття.

Якщо при даних, що існують в даний момент у осередках, що впливають, перевірка Умови показує ознаку ІСТИНА, то використовується алгоритм з другого аргументу (Дії ПриПравильному), в іншому випадку – з третього (Дії При Неправильному).

Якщо треба передбачити три або більше варіанти розрахунків за різних умов, то в першому аргументі записують умову, правильну для першого варіанта, у другому аргументі записують цей варіант, в третій аргумент ставлять допоміжну функцію ЯКЩО() з правильною умовою для другого варіанта розрахунків, в її другий аргумент записують цей другий варіант і т. д. Вставку ЯКЩО() в третій аргумент повторюють до тих пір, поки всі варіанти не будуть розібрані. Приклад (яка А4, що впливає):

ЯКЩО(А4<=10;"плохо";ЕСЛИ(А4<=20;"так себе";Если(A4<=30;"нормально";"превосходно")))

Якщо А4 введено число 7, то ЯКЛИ() запише у свій осередок " погано " . Якщо в А4, наприклад, 25, то перша перевірка видасть ознаку брехня і буде обрано третій аргумент. На нього функція автоматично переходить за А4>=7. Функція ЯКЩО() в ньому зробить додаткову перевірку і теж видасть ознаку БРЕХНЯ, тому буде задіяний її третій аргумент. Його функція ЯКЩО() зробить ще одну перевірку. Цього разу вона видасть ознаку ІСТИНА, і буде обрано слово "Нормально". Інші приклади та прийоми заміни перевірки однієї складної умови перевіркою кількох простих – див. практичні заняття.

Побудова діаграм (лаб. раб. таблиці діаграми, курсова, функції масиву та імена, населення Європи).

Діаграми будуються за таблицею даних, заздалегідь введених робочий лист.

Перший етап. Побудова ескізу діаграми за допомогою Майстра діаграм . Виклик Майстра діаграм: ВставкаДіаграма…Далі 4 кроки.

Перший - Вибір типу діаграми. Якщо аргументи – числа чи далі буде будувати тренд для прогнозів, то вибирають Точкову, якщо аргументи – текстові пояснення, то будь-яку з інших. Якщо зображають лише один показник, і важлива частка кожного значення у загальній сумі, то зручна Кругова (приклад: виручка різних відділів магазину), Для кількох показників однією діаграмі зручні Графік чи Гистограммы.

Другий крок - Задають вихідні дані. Зручно – на вкладці Ряди. Кнопкою<Удалить>видаляють те, що вставив Майстер самостійно, потім<Добавить>- З'являється чистий бланк. В полі Ім'явводять коротку назву показника, для якого будується діаграма (можна ввести адресу комірки, в яку вона введена). В полі Значення Y(або просто Значення) – адреса блоку зі значеннями показника. В полі Значення Х(або Підписи по осі Хабо Підписи категорій) – координати блоку з аргументами чи текстовими поясненнями до значень показника. Якщо потрібно поєднати кілька показників на одній діаграмі, то кнопкою<Добавить>для кожного показника викликають новий бланк та заповнюють за аналогією з першим.

Третій крок - Вибирають елементи оформлення діаграми (пояснювальні заголовки, сітку по осях, положення легенди тощо).

Четвертий крок - Визначають, куди "вклеювати" ескіз діаграми.

Другий етап. Форматування діаграми та виправлення параметрів, невдало заданих на першому етапі. Основні дії:

– Зміна положення та розмірів усієї діаграми та її окремих фрагментів: клацання по полях або по потрібному фрагменту, буксирування межі рамки або маркерів на ній.

– Зміна зовнішнього вигляду фрагментів: клацання по потрібному фрагменту, потім ФорматВиділений елемент.або клацання правою кнопкою по потрібному фрагменту та перша команда у Контекстному меню. Можна змінювати заливку, колір, тип і товщину ліній, шкалу масштабу осей, розмір та колір написів тощо.

– Зміна параметрів, заданих на першому етапі: клацання по будь-якому фрагменту діаграми, замість меню Даніу рядку меню з'являється меню Діаграма. Перші 4 команди – окремі кроки Майстра діаграм, можна зробити зміни, не торкаючись інших кроків роботи.

Додаткові можливості:

- Додавання лінії тренду (лінія, що згладжує табличні дані) ;

- Додавання на діаграму нового ряду даних при тих же підписах по горизонтальній осі, що і для вже внесених на діаграму рядах (замість виклику команди ДіаграмаВихідні дані…).

Тренд лінія. Тренд – це формула (зазвичай нескладна), яка у заданому діапазоні аргументів добре збігається з табличними даними . Створення:

    ДіаграмаДодати лінію тренду.

    На вкладці Типвибрати за зразками вид тренду.

    На вкладці Параметриввести зрозумілу назву для тренду, замовити, якщо потрібно, прогнози за межі наявного діапазону аргументів, вибрати параметр Показувати рівняння на діаграмі.

    Натиснути<ОК>.

Зазвичай тренд будують за діаграмою типу Точкова. Якщо тренд будують за гістограмою, його аргумент – порядковий номер точки даних у таблиці.

Коефіцієнти тренда, подані у формулі на діаграмі, заокруглені до 4-5 цифр. Іноді це призводить до великих похибок за прогнозами за формулою тренду. Щоб перевірити, чи можна використовувати округлені коефіцієнти, до таблиці даних для діаграми додають стовпець (рядок) з розрахунком тренда для кожного з табличних аргументів. Якщо збіг з табличними даними погане, то тренд перераховують методом найменших квадратів.

Для полегшення процесу введення в комірки таблиці формул, що містять функції, можна скористатися Майстром функцій.

Для того, щоб за допомогою Майстра функцій вставити функцію в комірку, потрібно в рядку формул зробити клацання на кнопці Вставити функцію.

На екрані з'явиться вікно першого кроку Майстра функцій. У цьому вікні у списку Категорія треба вибрати категорію, до якої належить потрібна функція, потім функцію.

Примітка
Якщо ви не знаєте, до якої категорії належить потрібна функція, то у списку Категорія виберіть Повний алфавітний перелік (відобразиться список усіх функцій). Довідку з використання функції, ім'я якої виділено у списку функцій, можна отримати, клацнувши лівою кнопкою миші на посилання Довідка з цієї функції.

Після вибору потрібної функції та клацання на кнопці OK на екрані з'являється вікно другого кроку Майстра функцій - вікно Аргументи функції, до якого потрібно ввести аргументи функції.

Аргументи (ім'я осередку або діапазон) можна ввести з клавіатури звичайним чином або клацнути лівою кнопкою миші в потрібній комірці (виділити діапазон). Ім'я осередку (діапазону) буде вставлено у поле аргументу. Після натискання кнопки OK функція буде вставлена ​​в комірку таблиці.

Можна також скористатися рядком меню, клацнути по ярличку з написом Формули, відкриються вкладки, що містять все необхідне для роботи з функціями.